Найкращий твір Селінджера. Тут його майстерність розкрилась у повній мірі. Тонкий ліричний сюжет, прихований складний внутрішній конфлікт, вміло зітканий у підтексті, тому й розв'язка здається несподіваною. Повість про духовні пошуки дівчини, Френні Гласс, наймолодшої (разом з Зуї) з родини Глассів. Помітні традиційні мотиви Селінджера: непорозуміння (хлопець Френні практично не розуміє, що з нею відбувається, приймає її щирі думки скептично), відчуження, що спричиняється саме через непорозуміння. Певною мірою помітний і нонконформізм Френні, вона не приймає правил суспільства, не хоче жити серед лицемірів і кар'єристів (кидає театр тільки через те, що боїться стати такою як всі - боротися за кращі ролі, прикидатися і т.д.). Образ Френні, як і всіх з родини Глассів, продовжує образ Голдена Колфілда. Тільки ці голдени вже дорослі, і їх втеча більш осмислена, вона пов'язана з духовними пошуками, переважно у буддизмі та індуїзмі. Але в цій повісті, чи не єдиній, пошуки відбуваються у християнстві, причому у православному варіанті. Незважаючи на задум Селінджера, який, схоже, хотів показати захоплення православ'ям Френні, лише як етап, ця повість значно сильніша і глибша, у порівнянні з наступною - "Зуї" - у якій Френні начебто знаходить душевний спокій завдяки допомозі свого брата-близнюка Зуї та завдяки буддизму. Повість "Зуї" більш схожа на лекцію з буддизму та індуїзму, а не на художній твір, як вважає багато критиків. Цю повість часто розглядають як оповідання, через її маленький розмір. Але оскільки вона тісно пов'язана з наступною повістю Селінджера про Глассів - "Зуї" (вони вийшли в одній книзі під назвою "Френні та Зуї"), традиційно її вважають повістю (long story).