У монографії здійснено комплексний аналіз мовної політи ки Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР у макро соціо лінгвістичному аспекті. Обґрунтовано, що тогочасну мов но рефор ма тор ську стратегію реалізовано в напрямах статусного та корпусного мовного планування. У законодавчому забезпе ченні діяльності українських урядів виокремлено й систематизовано корпус директивних документів, на яких ґрунтувалися статусні заходи. Зроблено ви сновок про послідовність та наступність мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР попри певні відмінності внут рішньо політичного життя в роки діяльності цих урядів. Проаналізовано участь держави у випрацюванні заходів корпусного планування. Як вияв корпусної мовної політики кваліфіковано діяльність тогочасних правописних і термінологічних комісій, видання термінологічних словників, директивні документи про використання української мови в діловодстві. Обґрунтовано вплив мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР на суспільну свідомість та мовну поведінку. Монографія адресована соціолінгвістам, історикам мови, фахів цям, які досліджують зв’язок мови та суспільства. Стане в пригоді також викладачам, аспірантам, студентам філологічних спеціальнос тей, а також усім, хто ці кавиться проблемами мовної політики та історією української мови в ХХ ст.