Автор прагне аналітично осмислити одне з найцікавіших явищ нашої літератури - "химерну прозу" - не лише як естетичний факт, а й як свідчення безупинності поступу суспільної свідомості, незншценності традицій справжньої народної літератури. До аналізу залучаються повісті В. Дрозда, химерна трилогія Є. Гуцала, фольклорно-фантастичні оповідання Вал. Шевчука, а також "Козацькому роду нема переводу" О. Ільченка, дилогії В. Міняйла, В. Земляка, твори П. Загребельного та ін. У нарисі комічні форми (гротеск, іронія тощо) розглядаються в широкім спектрі естетичних категорій. Видання розраховане па масового читача.