Дисертація присвячена розкриттю генологічної своєрідності прози Богдана Лепкого, теоретичній реконструкції її жанрової системи. У роботі експліковано поняття генологічної свідомості як концепту, простежено взаємозв'язок рівнів генологічної свідомості та їх фіксацію в епістолярії, літературно-критичних та історико-літературних працях БЛепкого, співвіднесено генологічну свідомість письменника з жанровими традиціями Європи кінця XIX - першої половини XX століття. До аналізу прозового універсуму залучено репрезентативні літературні твори, які складають віддалений (широкий) і ближчий (вужчий) горизонти генологічної свідомості митця і відповідно його відомих прозових творів. Пропонується теоретично-функціональна модель жанрової системи прози Б.Лепкого з виділенням жанрових підсистем як елементів макросистеми художнього світу (естетичної свідомості) письменника. Ключові слова: естетична свідомість, генологія, рецепція, жанр, иілісно-системний аналіз, функціональна модель.