Ретроспективний погляд на історію людської цивілізації як на месіанський процес і обгрунтування художньо-епістемологічного погляду на культуру як на цілісність зумовлює педагогічну доцільність антропологічної моделі культурологічної підготовки майбутнього вчителя мистецтва. Вона передбачає становлення культуротворчої особистості як людини і спирається на положення культурно-історичної освітньої парадигми, ідеї педагогічної антропології та теорії розвивального навчання, а також синтезує стратегічні надбання соціо-, натуро-, тео-і антропоцентристської освітніх моделей. Це відповідає Європейським стандартам професійної освіти. Висунуті у дослідженні закономірності і принципи реалізації антропологічної моделі культурологічної підготовки майбутнього вчителя мистецтва передбачають розробку і впровадження педагогічної технології рефлексивної освіти, яка зумовлює актуалізацію майєвтичної парадигми знання і проблемно-діалогічної форми навчання. Майєвтична парадигама знання реалізує сократівську ідею "научіння як пригадування" і передбачає вибудову особистістю художньої епістеми цілісності буття за допомогою методів імагінації, контемпляції та інтуїції. Каталізатором процесу геннокультурної передачі енергетичної інформації постає смислове поле художнього тексту. Його розкодування відбувається у процесі художньо-епістемологічного аналізу і вимагає від майбутнього вчителя мистецтва синтезування усіх художніх почуттів з мудрістю філософа і безпосередністю дитини. Духовна сутність такого способу культуротворчої діяльності майбутнього вчителя мистецтва конкретизується нами у психолого-педагогічному, філософському, релігійному і художньому змістових компонентах. Вони зумовлюють становлення антропологічної культури особистості у художньо-епістемологічному, особистісному і педагогічному вимірах. Кінцевою метою розглядуваного процесу у першому вимірі постає сформованість відповідного стилю мислення, зокрема такої структури художнього пізнання як епістеми-художньої ідентифікації. Фактором другого виміру розглядуваного процесу є епістема-самопізнання, а його результатом - розвиток культуротворчою особистістю своїх сутнісних характеристик (як людини). Телеологічна спрямованість третього, педагогічного виміру обумовлена формуванням готовності майбутнього вчителя мистецтва до духовно-просвітницької діяльності у школі. Таким чином, діагностичними змінними антропологічної культури майбутнього вчителя мистецтва постають вихованість духовної потреби, сформованість епістемологічного мислення і готовність до духовно-просвітницької діяльності у школі. Перевірка ефективності розробленої у дослідженні антропологічної моделі культурологічної підготовки майбутнього вчителя мистецтва за допомогою спеціальні діагностичної методики довело, що в умовах реалізації Болонського процесу вона успішно конкурує з традиційною, гносеологічно зумовленою, яка спирається на усталені принципи художнього пізнання (фоно-. образо- і логоцентризму), інтеріоризуючу парадигму научіння і зберігає дискретний характер. Ключові слова: художня епістемологія, епістемологічне мислення, антропологічна модель культурологічної підготовки майбутнього вчителя мистецтва, майєвтична модель епістеми, технологія "рефлексивної" освіти