Дисертація присвячена вивченню сприйняття творчості Е.Хемінгуея українською літературою та літературознавством, а також з'ясуванню типологічних збігів і відмінностей доробку американського та окремих українських прозаїків XX століття. З метою з'ясування ролі і місця творчості Е.Хемінгуея в українському літературному процесі проаналізовано особливості рецепції та фактори, що їх спричинили, систематизовано досягнення українського літературознавства у вивченні спадщини Е.Хемінгуея, досліджено переклади творів письменника та їх роль у міжлітературному спілкуванні, розглянуто образ Хемінгуея в українській літературі. Порівняльні дослідження виявили суспільно-, літературно-, а також психологічно-типологічні збіги у творчості Е.Хемінгуея та українських прозаїків (В.Стефаника, О.Турянського, Ю.Покальчука) на рівні тематики, проблематики, пафосу, сюжету, героїв, форми, що дозволило з'ясувати суголосні тенденції розвитку української й американської літератур першої половини XX століття. Ключові слова: рецепція, типологічний збіг, художній переклад, міжлітературна комунікація, інтерпретація, порівняльні студії.