У дисертації досліджується творчість Т. Мура, її вплив на російський літературний процес XIX ст. та духовний світ читача шляхом застосування основних напрямків аналізу: огляд передісторії досліджуваної теми; систематизація наявних критичних матеріалів про вплив творчості Т. Мура на російську літературу; виявлення "мурівських" мотивів у творчості російських поетів; вивчення типологічної схожості у творах Т. Мура й російських авторів; аналіз особливостей перекладів поетичних творів ірландського письменника Проаналізовані факти російської рецепції Т. Мура розглядаються в комплексній єдності, в безпосередньому зв'язку з етапами російського літературного процесу. У дисертаційній роботі розглянуто невідомі раніше відгуки на творчість Т. Мура публікації щоденника Т. Мура, і це не могло не викликати жвавого інтересу в російських літературних колах. Одну з перших великих статей про Т. Мура було опубліковано в "Современнике", який редагували М.О. Некрасов і II. Панаєв. Анонімний автор статті наводив маловідомі біографічні подробиці і стверджував, що життя Т. Мура викликало інтерес, по-перше, через важливу роль поета в англійській літературі; по-друге, через його дружні стосунки з людьми, які були ще більш популярними, ніж він сам. У контексті наведеного судження йшлося про В. Скотта, Дж. Байрона, Роджерса, Кемпбелла. Принципово новим тут було віднесення Т. Мура до "ірландської поетичної школи", яка заявила про своє існування в літературі "трьох Королівств". Розглядається у розділі також полемічна стаття О. Горковенка, де автор називає ірландського поета "Анакреоном і Катулом XIX століття", висвітлює і коментує низку російських публікацій про Т. Мура. На очевидних запозиченнях із французьких критичних статей (що підтверджується багатьма посиланнями на французьких критиків) побудовано публікацію І. Крешева, який також був перекладачем Т. Мура. У ній простежується тенденція до естетизування поезії Т. Мура, не беруться до уваги описи пороків та страждань у творчості митця. Зовсім іншої думки був такий знавець англійської літератури, як О. Дружинін. Він єдиний із російських критиків помітив зародження в англійській критиці середини XIX ст. тенденції до зменшення значущості творчості Т. Мура і вбачав певний зв'язок між такою недооцінкою і виданням мемуарів про Дж. Байрона. Російський критик спробував розкрити причини популярності Т. Мура і з'ясувати, що власне приваблювало письменників у самій особистості поета, який подарував європейській словесності багато блискучих висловів. У дисертаційній роботі проаналізовано раніше не опублікований рукопис начерку статті О. Дружиніна про "The Fire-Worshippers" ("Огнепоклонников") - третю вставну поему з роману "Lalla Rookh", що зберігається в РЦАЛІМ. Великою статтею на публікацію "Letters and Journals of Lord Вугоп" ("Записок") T. Мура відгукується некрасівський журнал "Современник". Розповідаючи про одного з найвизначніших поетів XIX ст., анонімний критик зупиняється на аналізі музичної основи ліричних творів і прагнення визначити складники яскравої образності і методики поетичног слова. Ключові слова: поет, ліричний твір, переклад, ремінісценції, типологічне сходження.