У роботі з'ясовуються особливості літературознавчої рецепції Миколою Зеровим прозової спадщини письменників означеного періоду. Розглядається Зеровське розуміння концепції історії української літератури, аналізується структура історико-літературних праць вченого та окреслюється новаторство у тлумаченні прози ІІ пол. ХІХ ст. Особливу увагу звернено на розуміння "неокласиком" українського літературного процесу. Ключові слова: історія української літератури, літературний процес, проза, читач, формальний аналіз, інтертекстуальність.