В дисертації вперше в українській історіографії досліджено процес становлення історичної науки в Україні в XIX — на початку XX ст. в її інституційному сегменті і розвитку теорії та методології історії в європейському порівнянні, що дозволило виявити її системоутворюючі елементи та встановити періодизацію. Теоретико-пізнавальною основою розвитку історичної науки в Україні XIX — початку XX ст., як і в цілому у Європі, був "історизм", який необхідно розглядати також як світогляд. Його визначальними складовими ознаками були: ідея розвитку, історична герменевтика, примат політичної історії, художньо-образний характер історичного викладу тощо... Автор простежив вплив теоретико-методологічних концепцій на дослідницьку практику вітчизняних вчених-істориків. Ключові слова: історична думка, методологія історії, історизм, професіоналізація та інституціоналізація історичної науки, позитивізм, неокантіанство.