Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному вивченню соціально-психологічних чинників виникнення міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці, розробці та впровадженню тренінгової програми з формування конфліктної компетентності сучасної молоді. Виявлено, що основний вплив на виникнення міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці мають: властивий особистості індивідуальний стиль спілкування, рівень конфліктності, пов'язаний з цілим рядом інших індивідуально-психологічних особливостей, та соціальний статус особистості у групі. Доведено, що значна кількість юнаків проявляє схильність до авторитарного стилю спілкування, прагне до домінування, схильна до вибору компромісного стилю поведінки у конфліктних ситуаціях, має недостатньо розвинені комунікативні та організаторські уміння, низький рівень саморегуляції у процесі спілкування, середній рівень конфліктності та високий рівень тривожності. Найбільш властивою формою агресивних реакцій є вербальна агресія. Більшість юнаків та дівчат мають низький соціальний статус у групі. Виявлено психолого-педагогічнІ умови попередження та успішного розв'язання міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці: підвищення конфліктної компетентності особистості, оволодіння системою знань про закономірності сприймання людьми один одного у процесі спілкування, формування уміння адекватно виражаїи власні емоції та почуття, формування гнучкості у міжособистісній взаємодії, розширення самоусвідомлення. Розроблено та апробовано тренінгову програму формування конфліктної компетентності молоді. Ключові слова: конфлікт, міжособистісний конфлікт, міжособистісна взаємодія, конфліктність особистості, конфліктна компетентність, комунікативна культура.