У дисертації досліджено особливості, педагогічні умови формування особистісного досвіду старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи у контексті нової педагогічної парадигми згідно з якою учень у суб'єктній позиції набуває досвід організації особистісного способу буття у цьому процесі. На основі аналізу різних видів досвіду, що виявляються у процесі соціалізації й індивідуалізації особистості, автором обґрунтовано суть, стриктуру, розроблено модель особистісного досвіду старшокласників у єдності нормативно-оцінного, мотивацій но-стимулюючого й практично-дієвого компонентів із урахуванням психологічних новоутворень, потреб розвитку учнів юнацького віку. Визначено теоретично-методичні засади, обґрунтовано психологічні аспекти організації навчально-виховного процесу як набуття старшокласниками особистісного досвіду, що забезпечують суб'єктну активність та єдність зовнішньої, практичної й внутрішньої, психологічної сторін їхньої діяльності. Розглянуто головні чинники формування особистісного досвіду старшокласників - навчально-пізнавальну й суспільно-практичну діяльність, міжособистісне спілкування з різними соціальними групами, висвітлено особливості, принципи організації у єдності з їхніми суттєвими й динамічними характеристиками для досягнення ефективного педагогічного впливу. У роботі теоретично обґрунтовано та експериментальне) доведено ефективність педагогічних умов, моделі формування особистісного досвіду старшокласників. Ключові слова: особистісний досвід, особистісна позиція, життєвий план, самоорганізація поведінки, міжособистісне спілкування, суспільно-практична діяльність, педагогічні умови.