Дисертацію присвячено дослідженню парадоксальних висловлень як елементів художнього дискурсу, які мають специфічні лінгвокогнітивні й прагматичні особливості. З позицій теорії концептуальної інтеграції та конверсаційного аналізу виявлено дистинктивні ознаки парадоксальних висловлень, розкрито лінгвокогнітивний механізм їхнього формування й з'ясовано особливості функціонування таких висловлень в англомовному художньому дискурсі. Установлено, що парадоксальне висловлення є семантичною й прагматичною аномалією, яка грунтуються на прийомі антиномії, що полягає в навмисному поєднанні двох протилежних тверджень про об'єкт. У роботі запропоновано класифікацію парадоксальних висловлень в англомовному художньому дискурсі за типом антиномії - внутрішньої або зовнішньої. Шляхом реконструкції ментальних просторів у дисертаційному дослідженні розроблено типологію когнітивних моделей, що лежать в основі утворення парадоксальних висловлень в англомовному художньому дискурсі. Виявлено два базових типи моделей формування парадоксальних висловлень в аналізованому типі дискурсу. Ключові слова: англомовний художній дискурс, парадоксальне висловлення, лінгвокогнітивний / прагматичний аспект, антиномія, комунікативні постулати, стратегія ухиляння / позитивної ввічливості, концептуальна інтеграція, мінімальна / множинна модель.