Дисертація присвячена проблемі психологічної готовності вчителів до регулювання та творення позитивних взаємовідносин між старшокласниками. У роботі розкрито зміст психологічної готовності, що розуміється як стійке системне психологічне утворення, що включає взаємопов'язані компоненти: когнітивний, емоційний, мотиваційний та поведінковий. Визначено рівні психологічної готовності вчителів впливати на стосунки між старшокласниками (низький, достатній та високий). Обгрунтовано та виділено критерії оцінки рівнів психологічної готовності вчителя до регуляції стосунків між учнями: комунікативні та організаторські уміння, демократичні установки на спілкуваня з учнями, афіліація, емпатійні тенденції, інтернальність, креативність. Розроблено та апробовано програму формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між учнями, що базується на змінах в особистісній сфері вчителя та набутті комунікативної компетентності. Підтверджено практичну доцільність застосування розробленої системи роботи з підвищення рівня психологічної готовності вчителів регулювати учнівські взаємини, яка може бути використана в процесі підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності. Ключові слова: педагогічне спілкування, взаємовідносини, регуляція учнівських взаємовідносин, психологічна готовність, психологічна готовність до професійної діяльності, емпатійність, афіліація, інтернальність, креативність.