У дисертаційному дослідженні з позицій нового, сформульованого й обґрунтованого автором парадигмально-тематичного аналізу, заснованого на синтезі головних методологічних настанов концепцій Т.Куна і Дж.Холтона, здійснено реконструкцію історії розвитку методології екологічної науки, охарактеризовано її сучасний стан і перспективи подальшого розвитку. Проаналізовано три найбільш поширені в екології парадигми -геккелівсько-дарвінівську, системну та новітню, а також ті наскрізні методологічні теми, які виявилися базисними в процесі формування та застосування цих парадигм: еволюціонізм, редукціонізм, холізм. Значна увага приділяється проблемі входження синергетичних ідей у сучасну екологію та проблемі людиномірності екологічної науки. Стверджується, що результатом півторастолітнього розвитку екологічної науки став перехід від спрощеної механістично-моністичної картини екологічної реальності до ціннісне зумовленої, в якій екологічний світ постає багатовимірним, непередбачуваним, сповненим життям та людиномірним. Ключові слова: еволюціонізм, екологія, людиномірність, методологія, парадигма, парадигмально-тематичний аналіз, редукціонізм, синергетика, тема, холізм.