У дисертації проводиться загальнотеоретичний та семантико-прагматичний аналіз категорії CM на рівні ДД. Піддається всебічному вивченню діалогічне та полілогічне мовлення драми, їхня структурна, семантична та прагматична роль у репрезентації ставлення мовця до змісту повідомлюваного. Розглядається специфіка вираження CM у ДД у кореляції до логічного та синтаксичного плану її функціонування, уводиться поняття модалеми, її статусу в дискурсі, запропонована типологія модалем з опорою на семантичну конгруентність категорії CM й оцінки. Досліджується етіологія суб'єктивно-модальних смислів ДД, зокрема акцентовано увагу на впливі референції, конситуації та підтексту на загальну смислову рамку ТДБ, вивчається значення паратексту у розумінні інформаційного тла ДД як дискурсів невласне креолізованої природи. Ключові слова: діалог, драматургічний дискурс, імпліцитність. конситуація, модалема, невласне креолізований текст, суб'єктивна модальність, паратекст, підтекст, полілог, ремарка, текстово-дискурсивні категорії, тематичний діалогічний блок.