У дисертаційному дослідженні запропоновано нове вирішення наукової проблеми інтерпретації феномену свободи у контексті французького філософського постмодернізму, яке полягає у міждисциплінарно-семіотичному виясненні можливостей і способів здійснення свободи у світоглядній парадигмі сучасності. Обґрунтовано, що поширення постмодерного розуміння свободи є спробою нетеоретичного заперечення тяглості наративу "Модерну", асоційованого із засиллям теоретичного розуму та його раціоналістичних світоглядних форм домінування. У дослідженні уточнено роль мови як явища дискурсу в тому, що у французькому постмодернізмі вона є невід'ємною складовою "духовних тотальностей", якими виступають політичні, економічні, культурно-етичні та естетичні норми. Автор доводить, що французький дискурс постмодернізму є ціннісним осмисленням життєвої екзистенції та здійсненням її під "знаком свободи" у контексті з новітніми трансформаціями європейських уявлень про свободу, не виключаючи специфіки і т. зв. постколоніального виміру. З'ясовано, що постмодерністська інтерпретація свободи висвітлює її як активну громадянську, публічну й приватну позицію (та реакцію) особи в напрямку поширення політичного ліберально-демократичного простору. Ключові слова: свобода, постмодернізм, дискурс, семіотика, інтерпретація, практики домінування.