Дисертація присвячена дослідженню символізму у філософській культурі України. Характеризуються різні підходи до проблеми символу в європейській філософській думці. Досліджується гносеологічна природа символу, його зміст, функції та особливості динаміки символу в процесі становлення та розвитку української філософської культури. Розкрито символіку міфологічного світобачення праукраїнців. Визначено місце, роль та значення символу в філософській культурі Києворуської доби та пори першого українського Відродження. Доведено, що основними символами, котрі відображають українську ментальність є символи світла, софійності, Людини, слова, серця (душі). Аналізуючи твори Г.С. Сковороди, показано як за допомогою символів філософ здійснює сходження від поняття до образу. На основі проведеного дослідження символічного світобачення романтиків: М.Гоголя, П.Юркевича, О.Потебні, П.Куліша розкрито структуру символу в романтичній традиції. Ключові слова: символ, софійність, премудрість, світло, слово, серце, душа.