Дисертацію присвячено вивченню та розробці теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій шодо поліпшення соціально-демографічної політики в Україні стосовно дітей і дитинства. Результатом проведеного дослідження є: поглиблення соціально-економічної, демографічної сутності поняття дитинство і діти. Визначено методологічні засади дослідження дитинства як складової життєвого циклу людини. Досліджено коло питань, що розкривають соціально-економічні передумови утримання, виховання, освіти, стану здоров'я підростаючого покоління. Розглянуто роль сім'ї у народженні, вихованні, соціальній адаптації дітей як одного із основних осередків демореальності. Досліджено умови утримання, виховання та соціалізації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного гиїту як осередках демореальності. Розроблено рекомендації щодо оптимізації та забезпечення рівності і результативності соціально-демографічної політики щодо поліпшення становища дітей в Україні. Ключові слова: дитинство, діти, сім'я, демореальність, криза дитинства, діти-сироти; діти, позбавлені батьківської опіки; демографічна політика, дитячі будинки сімейного типу.