У дисертації проведено історіографічний огляд трансформації поняття символ", розглянуто теоретичні концепції образу-символу, розроблено теоретичну базу дія терміна "знаковий образ-символ" через співвідношення понять "архетипний образ" - "образ-символ" - "знаковий образ-символ" На основі теоретичних положень досліджено особливості функціонування знакових образів-символів у символічному дискурсі (на матеріалі поезії та прози Петра Карманського) Охарактеризовано знакові образи-символи як маркери Індивідуально-авторського стилю та вимог стилістичного напряму (на прикладі аналізу особливостей ритмомелодики та семантичних функцій назв у поезії П. Карманського), розглянуто знаковий образ-символ як маркер індивідуально-авторських характеристик (через аналіз символу сну у поезіях П. Карманського і В. Пачовського), досліджено знаковий образ-символ з перспективи його наповненості часовими та стильовими характеристиками (на прикладі порівняння особливостей творення й побутування символів Сонця і Місяця у поезіях П. Карманського і П. Тичини), виявлено національні особливості адаптації знакових образів-символів у поезії символістів (через порівняльний аналіз символу дороги у поезії П. Карманського і О. Блока) Ключові слова: образ-символ, знак, знаковий образ-символ, архетип, символізм.