Дисертацію присвячено питанням теорії і практики соціально-педагогічної підтримки дітей, які потребували захисту, в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. Автором виявлено і сформульовано структуру, зміст та форми соціально-педагогічної підтримки дітей з боку земських органів місцевого самоуправління, православної церкви, громадських організацій та приватних осіб. У роботі проаналізовано стан вивчення проблеми у педагогічній та історико-педагогічній літературі. З'ясовано сутність поняття "соціально-педагогічна підтримка", подано педагогічні характеристики тих категорій дітей, які потребували захисту у зазначений період, обґрунтовано чинники, що загострили потребу в організації їх навчання і суспільного виховання. У дисертації виявлено та актуалізовано досвід виправного, антиалкогольного та релігійно-морального виховання підростаючого покоління, а також визначено можливості використання позитивного історичного досвіду у діяльності сучасних навчально-виховних закладів. Ключові слова: соціально-педагогічна підтримка, суспільне виховання, виправне виховання, соціалізація, соціальна адаптація, педагогізація соціальної допомоги, занедбані діти.