У дисертації на основі дії законів діалектики аналізуються причини та умови виникнення на початку XX ст. оригінального стилю в музичному мистецтві - неофольклоризму. Спираючись на творчість основоположників -І. Стравинського та Б. Бартока, розглядаються основні музично-теоретичні засади та стилістичні особливості неофольклоризму. Простежується розвиток неофольклористичних тенденцій в творчості українських композиторів. Визначено роль творчої особистості В. Зубицького в системах "композитор-фольклор" та "традиція і новаторство" в площині розвитку нсофольклористичного стильового руху в Україні. Окрім біографічних даних та огляду творчості, на прикладах творів для баяна здійснено поглиблений аналіз музично-теоретичної системи композитора, творчість якого відкрила нову грань музичної естетики у баянному мистецтві, адаптуючи до "нової"" музики виконавців-"народникїв". Ключові слова Зубицький, фольклор, архаїка, сучасні композиційні системи, синтез, неофольклоризм, "нова" музика, баянне мистецтво, репертуар, українська музична культура.