Робота являє собою першу спробу комплексного теоретичного і практичного дослідження феномена лексичної сполучуваності. Роботи вітчизняних і закордонних лінгвістів, присвячені комбінаторним явищам у мові, носили розрізнений характер, їхні автори давали поверхневі тлумачення сутності розглянутої проблеми. Висновки у більшості випадків залишалися сугубо декларативними. У дисертації подається спроба пояснити, яким чином заглиблення в проблему лексичної сполучуваності обумовило відмову від традиційного уявлення про мову як про абстрактну систему. З погляду ситуації, що склалася в сучасній лінгвістиці, мова це гігантський мнемонічний конгломерат без єдиної будови, що знаходиться в стані постійного руху і змін. У ході проведеного дослідження була розроблена принципово нова концепція лексичної комбінаторики. Були сформульовані основні правила, за якими лексичні одиниці англійської, української і російської мов з'єднуються одна з одною з урахуванням особливостей кожної з мов. Була виведена універсальна формула лексичної сполучуваності, на базі якої дається власне визначення феномена лексичної комбінаторики і детально описується сутність процесу створення синтагм у досліджуваних мовах.