У дисертаційному дослідженні здійснено спробу встановити максимально повну парадигму засобів вираження комунікативної мети висловлення, простежити особливості еволюції поглядів на актуальне членування речення, напрацювання його теоретичних і концептуально-засадничих принципів та простеження співвідношення актуального членування складнопідрядного речення з підрядними детермінантними із системою мовленнєвих жанрів й обсягом наявних комунікативних регістрів. Простежено специфіку препозиції теми, комплексної теми, її структурних особливостей і характеристик темоідентифікаторів у структурному і функціонально-навчальному аспектах, закономірності реалізації теми в складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними, охарактеризовано тему як носія найменшого ступеня комунікативного динамізму (елемент незалежний від ситуації, контексту, тема може мати як відому, так і нову інформацію), прокоментовано препозицію теми, яка є більш тематичною, ніж рематичною. з'ясовано функцію теми в різних типах детермінантних складнопідрядних реченнях. Проаналізовано комунікативні типи складнопідрядних речень з підрядними детермінантними та їхні моделі, для кожної з яких наведені особливості як тематично, так і рематичної частини, розглянуто позиційні ознаки реми у складнопідрядних реченнях з підрядними детермінантними, зокрема увагу приділено постпозиції реми, виділено комплексну рему та простежено різні типи ускладнень реми (поширення, дієслівні групи, комплекси), встановлено систему ремоідентифікаторів, з'ясовано статус і функції дієслова для аналізу тема-рематичних структур.