У дисертації на матеріалі української мови здійснюється аналіз різнорівневих виявів синкретизму на зрізі частин мови. Обґрунтовується ширше за традиційне тлумачення синкретизму, до сфери якого включаються процеси омонімії, контамінації та ін. З'ясовується типологія рівнів синкретизму, причини виникнення синкретичних явищ, подається класифікація синкретичних одиниць. Значну частину уваги приділено висвітленню проблеми класифікації частин мови й основних напрямів її розв'язання; обстоюється чотирикомпонентна гетерогенна класифікація. На її ґрунті з використанням словникової бази даних будуються моделі синкретичних одиниць, визначається кількісна репрезентативність цих моделей, окреслюється польова структура іменника, дієслова, прикметника і прислівника. Інструментом і результатом дослідження постала електронна база української лексики з детальним маркуванням специфіки синкретизму на формальному рівні для кожної словникової одиниці. Ключові слова: синкретизм, транспозиція, трансформація, перехідність, омонімія, частина мови, лексико-граматичний клас, інтуїтивний підхід, гетерогенний підхід, гомогенний підхід, ядро, периферія.