Роботу присвячено дослідженню лінгвістичної спадщини українського та білоруського вченого П. О. Бузука (1891-1937). Здобутки дослідника у галузі мовознавства розглядаються у широкому контексті позицій представників лінгвістичної науки кінця ХІХ–20-30-х років ХХ ст. Основну увагу зосереджено на дискусійних аспектах проблеми діахронічного моделювання. періодизації історії мови тощо в інтерпретації П. О. Бузука. Погляди дослідника проаналізовано з урахуванням їх еволюції. Значання лінгвістичної спадщини П. О. Бузука вбачається в цінності його методолгічних розвідок, в актуальності поглядів ученого на історію конкретних індоєвропейських, балто-слов'янських, спільнослов'янських, східнослов'янських та ін. мовних явищ.