У дисертаційному дослідженні проаналізовано постпозитивістські варіанти розв'язку проблеми ролі метафізики в науці та методологічний потенціал явних і неявних метафізичних ідей у науковому пізнанні. Зіставлено есенціалістські традиції розуміння метафізики, їх альтернативи в класичну добу й оновлений постпозитивістський образ метафізики. який максимально узгоджується з критеріями постнекласичної наукової раціональності. Показано, що в процесі історичної еволюції позитивізму здійснювалося поступове переакцентування уваги від формально-логічних до смисложиттєво-ціннісних аспектів.