Дисертацію присвячено розгляду психологічної детермінації екзистенціальної фрустрації особистості. З'ясовано, що виникнення екзистенціальної фрустрації особистості залежить не від окремих індивідуально-психологічних характеристик, а від системного комплексного зв'язку сутнісних рис з особливостями спрямованості особистості. Причина втрати життєвого сенсу може полягати в притаманній людині конфігурації сутнісних особистісних рис, ставленні людини до самої себе. що вияляється в уявленні про власну неспроможність розв'язання життєвих проблем, у итаких особливостях спрямованості особистості, як недооцінка творчості, пізнання, працій розвитку як джерел життєвого сенсу, надання переваги матеріальним цінностям.