У дипломній роботі розглядається жанрова своєрідність творчої спадщини Карла Еміля Францоза з позицій сучасного літературознавства, місце та значення письменника у світовому літературному процесі. Досліджується жанрова структура творчості письменника як єдиного метатексту, визначаються особливості жанрової модальності його творів та специфіка наративного дискурсу. У роботі подається аналіз малих розповідних форм, репрезентованих у збірках "З Напів-Азії", "Від Дону до Дунаю", "З великої рівнини", "Галицькі оповідання", "Євреї із Барнова", а також зразки повістево-романного дискурсу зокрема у повістях "Німий", "Юдіт Трахтенберг", "Лейба Вайнахтскухен та його дитина" та романи "Der Kampf ums Recht" ("За правду"), "Der Pojaz" ("Паяц") Ключові слова: роман виховання, наративна структура, рецептивна стратегія, протагоніст-інтроверт, протагоніст-екстраверт, саморефлексія, аукторіальний наратор