У дисертації розроблено теоретичні і методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору. Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид дослідження музичного твору, спрямований на його виконавську інтурпретацію. При розгляді виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано методи системно структурного (у т.ч. порівняльного), функціонального, історико-типологічного підходів. запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" і типологію його головних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їхні естетичні оцінки ("емоційно-естетична програма" ), програму "змістовного поля" твору та її відображень в драматургії, розкриття й аргументацію художнього генезису твору (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" твору і створення на його основі моделі майбутньої інтерпретації. Результати дисертації вже використовуються автором у власній виконавській і педагогічній діяльності в роботі над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.