Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням художнього світу М.Хвильового. У роботі всебічно осмислено своєрідність авторського світобачення і світорозуміння, втілених у художніх текстах письменника. На підставі здійсненого аналізу вироблено загальну концепцію творчості Хвильового як письменника, який перебував у полі тяжіння модерністичної філософсько-естетичної системи. Розкрито головні способи експлікації художньої парадигми модернізму в його новелах і повістях і показано, що основою є перейняте пафосом трагічності усвідомлення світу як абсурдного, дисгармонійного і жорсткого.