У дисертації досліджено співвідношення фактичного і особистісного в українській документально-художній прозі кінця XX ст. Мемуарна і біографічна література представлені як складний процес, що перебуває в безперервному русі й розвитку. Посилаючись на історико-теоретичні праці вітчизняних і зарубіжних літературознавців, автор аналізує мало досліджені українські мемуарні і біографічні твори. Акцентовано увагу на тому, що документально-художній прозі властиве гармонічне поєднання документальної достовірності і особистісного начала. Досліджено суб'єктивний чинник як невід'ємну рису літератури non fiction. З'ясовано шляхи реалізації особистісного начала безпосередньо в тексті Виявлено спільні й відмінні параметри суб'єктивності у творах-спогадах і творах-біографіях. Встановлено градацію суб'єктивного чинника в документально-художній прозі. Ключові слова: документально-художня проза, мемуаристика, біографіка, документальна домінанта, особистісне начало, об'єктивне, суб'єктивне.