У дисертації системно досліджуються константні та змінні жанрово-стильові особливості драми Ґергарта Гауптмана з позицій порівняльного літературознавства (генеза, становлення, натуралістичні принципи, концепція особистості, поетика конфлікту). Розглядається естетична і філософська еволюція художнього мислення драматурга, стильова специфіка його письма - синкретизм натуралізму з неоромантизмом і символізмом. З'ясовано спільні та відмінні начала, які визначають принципи натуралістичного об'єктивізму в драмах Ґ. Гауптмана "Перед сходом сонця", "Свято перепросин", "Самотні", "Ткачі", "Візник Геншель", "Розе Бернд", "Перед заходом сонця" у компаративному зіставленні з творами І. Франка, Лесі Українки та В. Винниченка. Здійснено аналіз естетичної концепції особистості та окреслено специфіку поетики конфлікту в п'єсах Ґ. Гауптмана "Перед сходом сонця", "Самотні", "Колега Крамптон", "Боброва шуба", "Затоплений дзвін", "Міхаель Крамер" у співвіднесеності з творчістю українських драматургів І. Франка, Лесі Українки, В. Винниченка. Ключові слова: Гауптман, німецька драма, жанрово-стильові особливості, художнє мислення, правда факту, натуралістичний об'єктивізм, поетика конфлікту, натуралізм, неоромантизм, компаративний дискурс