Дисертація присвячена висвітленню соціально-психологічних закономірностей розвивальної взаємодії вчителя і учнів в системі модульно-розвивального навчання як соціокультурній організації. Проаналізовані ідеї, принципи, категорії і поняття нової експериментальної системи, описані соціальні параметри моделі психологічного розвитку особистості (полімотивація, соціальна роль, психолого-педагогічний зміст, паритетна освітня діяльність тощо) й обгрунтовані технологічні інваріанти їх взаємозалежного втілення у досвіді педагогічних колективів середніх шкіл. Порівняння наукових підходів до соціального проектування розвивальних систем навчання дало змогу описати структуру соціально-психологічного простору розвивальних взаємин у класі, що організується в формі модульного заняття (міні-модуля). Охарактеризовані компоненти інноваційного програмово-методичного забезпечення повного освітнього циклу (знання—уміння—норми—цінності), описана методологія дослідження ефективності модульно-розвивального процесу, Подані результати системного експертно-діагностичного вивчення основних параметрів і показників психосоціального розвитку вчителів і учнів за нових експериментальних умов свідчать про якісно вищий розвитковий вплив міні-модуля на зростання культурного потенціалу особистості порівняно з традиційним уроком, а також про важливі соціально-психологічні чинники реалізації розвивальної ефективності модульних занять з боку вчителя і учнів. Доведена доцільність нової системи щодо поліпшення психологічної і методичної грамотності педагогів, зростання інтелектуального та особистісного розвитку школярів, підвищення їхньої здатності до неперервної розвивальної взаємодії.