Досліджено джерела та спонукання охоронного ставлення до природи учнів початкових класів. Виявлено, що таким джерелом виступає цілісне та істинне "Я" молодшого школяра, яке характеризується розумінням і відчуттям школярами своєї спорідненості з природою, визнанням природи часткою себе самого, а себе самого - часткою природного оточення. У такому випадку учень, із мотивованими потребами самозбереження та самоствердження, стає на шлях збереження та примноження природи як умови існування власного "Я". Становлення та розвиток "Я" молодших школярів та їх "Я - концепції" мають безпосереднє відношення до формування мотивів їх охоронного ставлення до природи, цим утворенням самосвідомості належить вирішальна роль під час вибору учнем форм практичного ставлення до неї. Представлено методику формування мотивів природоохронної діяльності молодших школярів та доведено її перевагу над традиційною. Основою даної методики є збагачення та поглиблення знань школярів про природу, правила і норми практичної взаємодії з нею.