Дисертацію присвячено розгляду історико-педагогічних аспектів розвитку теорії та практики реальної освіти на території західноукраїнських регіонів протягом їх перебування під владою Австрійської й Австро-Угорської імперій, а згодом Польщі, Румунії та Чехословаччини. Охарактеризовано передумови та основні періоди розвитку закладів реальної освіти західноукраїнського регіону у 1849–1939 роках. Виявлено основні тенденції в розвитку реальної освіти в європейському контексті. Виокремлено дидактичні особливості функціонування середніх закладів реальної освіти, зокрема зміст, форми, методи й засоби навчання в найбільш розповсюджених закладах реальної освіти: реальних школах і реальних гімназіях досліджуваних земель. Окреслено ідеї історико-педагогічного досвіду діяльності реальних навчальних закладів минулого, які доцільно використати у сучасних середніх школах. Увага звернена на політичні, культурні й економічні умови, які впливали на формування реальної освіти в означених регіонах. Центральне місце в роботі займає аналіз навчальних планів і змісту освіти у середніх реальних навчальних закладах, виявлення сутності шкільних реформ.