У дисертації розглядається стан сучасного українського літературознавства в англомовному (Австралія, Канада, США) науковому світі. У роботі відзначається, що досвід західного українознавства недостатньо вивчений у "материковій" науці про літературу, до сьогоднішнього дня тривають методологічні дискусії щодо доцільності адаптації і впровадження західних методологій на українському грунті. Предметом дисертаційного дослідження є літературознавчі праці Г.Грабовича "Шевченко як міфотворець" (міфологічна критика та структурна антропологія), М.Павлишина "Канон та іконостас" (рецептивна естетика), М.Шкандрія "В обіймах імперії. Російська та українська літератури новітньої доби" (постколоніальна критика). Осмислення інтерпретаційних стратегій та методологій (міфологічна критика, рецептивна естетика, постколоніальна критика), на я:<і спиралися західні україністи, є актуальною проблемою національного літературознавства, оскільки дає можливість розширити наукові горизонти сучасного українознавства. Ключові слова: українське літературознавство, міфологічна критика, рецептивна естетика, постколоніальна критика, дискурс, стратегія, міф.