У роботі зроблена спроба проаналізувати джерельно-адресну базу вокативних форм вжитих у творах І. Франка. Виділено дві основні семантичні групи звертань: звертання до істот, звертання до неістот. Конкретизовано положення про структурні особливості звертань. Запропоновано оригінальну концепцію виділення функцій вокативних форм. Ключові слова: звертання, вокативні форми, функції, мова художнього твору.