У дипломній роботі досліджуються шляхи розвитку української прози 40-50-х років ХХ століття в аспекті осмислення національного буття народу крізь призму моделювання національного характеру українця. Розглядається ця проблема у творах таких репрезентабельних митців слова, як Олександр Довженко, Іван Багряний, Михайло Стельмах, які представляють лірико-романтичну (Довженко, Стельмах) та публіцистично-аналітичну (Багряний) стильові течії. У процесі аналізу художнього світу цих письменників з позицій національних ідеалів виділяємо і традиційні риси національного характеру, і нові, набуті у процесі складних суспільних перемін. Ключові слова: роман, повість, персонаж, герой, національний характер, художній світ, сюжет, композиція.