Дипломну роботу присвячено дослідженню функціонування власних особових назв в художньому тексті. Об'єктом аналізу є антропоніми, вжиті автором на зразок ( Петро, Пилип, Станіслав), а також штучно створені письменником імена (Святайло), безіменна номінація персонажів історичних повістей Б. Лепкого. Охарактеризовано функції, які виконують власні імена в аналізованих творах: номінативну, соціологічну, локалізаційну, алюзійну, емоційно-експресивну, характеристичну. Також розглядаються різні форми і способи номінації персонажів, використаних Б. Лепким для розкриття художньої ідеї аналізованих історичних повістей. Ключові слова: антропонім, антропонімний простір, безіменна номінація, онім, ономастика, стилістичні функції.