У дослідженні аналізується творчість шістдесятників, з'ясовується її генеза та концептуальні основи світосприйняття поетів. Творчість І.Драча та Д.Павличка розглядається в тісних взаємозв'язках з генетично спорідненими літературними дискурсами ХХ ст. Їх художня творчість трактується як форма самозахисту, що дозволяла в умовах тоталітаризму зберегти національну ідентичність, плекати національний ідеал, забезпечувати тяглість літературного процесу. Ключові слова: драматична поема, модернізм, символ, поетика, лірика, психологізм, філософічність.