У магістерській роботі досліджуються художні засади осмислення дохристиянської історії в українській прозі ХХ століття. Розкривається своєрідність поетики пізнання в науково-популярній літературі з питань праісторії, окреслюється своєрідність прозових жанрів творів Докії Гуменної, Валерія Шевчука, Івана Білика та інших митців слова. Особлива увага приділяється принципам белетризації історико-археологічних відомостей про дохристиянське минуле України, фольклорно-міфологічним компонентам у змалюванні цього світу, пафосу, хронотопу, зображенню образів людей дохристиянських часів. Ключові слова: еісторична правда, художня правда, міф, науково-популярна література, белетристика, проза, роман-есе, художній дискурс.