Дисертація є новим в українському літературознавстві ґрунтовним дослідженням теоретико-літературознавчої проблеми інтерпретації художнього твору в площині діалогу "автора - героя - читача". Під час дослідження було виявлено, що діалог як "множинність у єдності" є певною символічною фігурою культури, а справжня культура і є діалогом, бо як діалог вона зароджується, розгортається і завершується, відроджуючись знову у нескінченності своїх інтерпретацій. Діалог "автор - герой - читач", побудований на засадах гри, визначає шляхи інтерпретації художніх творів (зокрема митців XX - XXI ст.), а тому дослідження цього феномену стає важливою складовою частиною вивчення світової культурної ситуації. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше у перспективі діалогіки докладно проаналізовано й переосмислено поняття "автора", "героя", "читача" як учасників художньої комунікації; виявлено багатовекторність функцій автора, героя і читача у процесі творчості-інтерпретації; типологізовано та систематизовано типи героїв і читачів у літературному доробку В. Набокова; виявлено закономірності й особливості діалогу "автор - герой - читач" у творах обраного для дослідження митця. Ключові слова: діалог, автор, герой, читач, інтерпретація, роман, романне мислення, гра, В. Набоков.