Дисертацію присвячено теоретичній проблемі дослідження синтетизму творчого мислення І.Франка. Явище синтетизму інтерпретується як визначальна властивість творчого мислення митця, аналізується його вплив на творення механізмів художньої комунікації, повновимірно представленої у теоретико-літературній концепції І.Франка, а також на моделювання текстів його прозових творів початку ХХ ст. На рівні художньої комунікації явище синтетизму розглядається як основне джерело трансформації комунікативної схеми "автор - твір - читач" у концептуальну схему "цілий чоловік - слово - цілий чоловік". На рівні текстотворення синтетизм аналізується як головний чинник продукування нових творів. Запропонований тип дослідження є спробою поліметодологічного прочитання Франкової прози початку ХХ ст. як єдиного тексту, наділеного відкритою інтерпретаційною перспективою. Ключові слова: синтетизм творчого мислення, відкритий твір, інтерпретаційна модель, архетип, ініціаційна ситуація.