В науковій роботі досліджується проблема висвітлення зовнішньої політики Візантії в працях дослідників, розкривається особливості візантійської історії з початку IV до XV ст., визначено авторську індивідуальність кожного вітчизняного та зарубіжного історика, характерні риси сучасного науково-історичного розвитку. Серед історичних джерел IV-XV ст. найважливішими є праці Прокопія Кесарійського, Агафія Піренейського, Протектора, Менандра, Лева Диякона, Михаїла Пселла та ін. На їх основі історики досліджували як внутрішню, так і зовнішню політику імперії. В сучасній історичній науці зовнішній політиці Візантії присвячені праці істориків Франції, Росії, Німеччини та України. Серед них: Ш. Ділль, Н. В. Пігулевська, М. В. Левченко, Г. Г. Літаврін, Ф. І. Успенський, Д. Оболенський, Ґ. Острогорський, В. О. Балух. Кожному з істориків притаманні свій стиль і бачення впливу Візантії на слов'ян, на держави Західної Європи. Ключові слова: історіографія, історик, зовнішня політика, Візантія, слов'яни