Досліджено жіночий фактор, відтворений в українській духовній культурі ХІХ – початку ХХ століття. На підставі компаративного аналізу особливостей формування образу жінки у європейській та українській духовній традицій, та одночасно у чоловічій та жіночій візії розкривається проблема буття жінки у соціокультурному просторі. Обмеження просторового буття жінки розкрито через приватний простір жінки (приміщення, кімната), межі допустимого перебування жінки (родинне коло), та дорогу як руйнацію визначених меж буття жінки. Особливості трактування тіла жінки через чоловічу та жіночу візію дало змогу виділити головні психологічні, культурологічні, гендерні та світоглядні відмінності. Насильство над тілом жінки розкривається через надмірну маскулінізацію героя-чоловіка, що призводить до нерівномірного розподілу фемінного та маскулінного у суспільстві. Трактування жіночого фактора засвідчило модернізацію української духовної культури.