У дипломній роботі розглядається художня творчість одного з чільних українських письменників ХХ століття, вихідця із Закарпаття, Івана Чендея, який у своїх художніх пошуках орієнтувався на традиції Василя Стефаника, Марка Черемшини, Леся Мартовича, а також Михайла Коцюбинського. Водночас його творчість органічно вписується у художній дискурс митців-шістдесятників, за пропаганду ідей яких прозаїк переслідувався радянськими органами. Основна увага зосереджується на проблематиці, сюжетно-композиційній організації новел та повістей І.Чендея. Простежується характер естетичних шукань у жанрі новели й оповідання, окреслюється певна еволюція у змалюванні життя в повістях автора, розкривається його художнє новаторство, що дає змогу з'ясувати мисце письменника в історії української літератури ХХ століття. Ключові слова: проза, оповідання, повість, стильова манера, портрет, сюжет, композиція, художній час і простір, групування персонажів, художній світ.