У дипломній роботі здійснюється спроба смислового вивчення поезії Т. Шевченка крізь призму виявлення сутнісних рис українського національного буття на основі практики витлумачення національного сенсу модусів людського існування, окреслюється структура екзистенціалів тут-буття персонажа, як національної людини в поезії Т. Шевченка (розуміння, туги, жаху, страху, радості, співбуття, самотності, історичності, долі, смерті та ін.) та з'ясовується історична специфіка їх художнього витлумачення; проаналізовуються основні характеристики онтології людського існування через призму модусів екзистенційного буття; простежити діахронію розуміння України (батьківщини), як фундаментального екзистенціалу у творчості Т. Шевченка; виявляється емпірично наявну основу національного сенсу екзистенції в поетичному витлумаченні Т. Шевченка. Ключові слова: екзистенціал, національний сенс, екзистенція, тут-буття, Україна.