У дипломній роботі досліджується міфологічний аспект драматургічної творчості Лесі Українки. З'ясовується місце письменниці в тогочасному літературному процесі, визначається її приналежність до модернізму, який спонукав авторку "Лісової пісні" до нових естетичних пошуків через міфологічні чинники моделювання світу і людини. Суттєвим складником художньої свідомості поетеси є архетип хронотопу, особливості циклічної організації часу і простору, моделювання драматургом вертикальної площини, що синонімізується з сакральним топосом світового дерева. Окремо висвітлюються міфологічно ритуальні мотиви як конструктивний компонент реалізації міфу, зокрема його реміфологізація, переосмислення традиційних сюжетів на літературно-художньому рівні. Ключові слова: міф, міфологія, час, простір, ритуал, реміфологізація, драматична поема, неоромантизм.