У роботі досліджується творчий доробок того покоління письменників, які заявили про себе упродовж 80-х років, філософський, історіософський дискурс їх поезії, її міфоритуальні форми, що визначають модерний стиль письма митців 80-х років ХХ ст., їх новаторство у творенні поетичних жанрів, а також риси екзистенціалізму як філософсько-естетичної домінанти поетичних текстів вісімдесятників. Новаторський характер лірики "вісімдесятників" знайшов вираження у ряді ознак: переосмисленні фольклорних джерел; в історичній асоціативності як визначальній рисі поезії 80-х; відновленні гармонії людини і світу; трансформації міфопоетичних моделей; ліризації та психологізації (особливо у "тихій поезії"); домінуванні філософського стрижня і т. д. Ключові слова: архетип, "вісімдесятники", дискурс, екзистенціалізм, метафора, міф, міфологія, міфопоетика, "тиха" поезія.