У роботі досліджуються апозитивні сполуки (АС), зокрема конструкції, утворені поєднанням двох іменників, один із яких є невідокремленою прикладкою (такі сполуки здебільшого пишуться через дефіс: народ-велетень, очі-криниці). Такі АС є ефективним художнім засобом у поетичному дискурсі: це показано на матеріалі поетичного дискурсу українських поетів-модерністів. З'ясовано також лексико-семантичну природу АС на багатому ліричному матеріалі. Ключові слова : апозитивна сполука, дискурс, апозитивний епітет, метафора, конотація.